Воскресенье, 20.01.2019, 22:38
Приветствую Вас, Гость!

Киевляне в Смутных временах
[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
  • Страница 1 из 1
  • 1
Киевляне в Смутных временах » Достопримечательности Киева » Исторические достопримечательности Киева » Форт на Лысой Горе
Форт на Лысой Горе
kiewDate: Четверг, 23.08.2007, 22:09 | Message # 1
Admin
Group: Администраторы
Posts: 363
Reputation: 0
Status: Offline

Останнім часом різко загострилася ситуація зі збереженням унікального Київського урочища «Лиса гора». Так вже сталося, що більшість киян знають цю місцину завдяки оповідям про відьом та страшні шабаші нечистої сили. Але для того щоб зберегти Лису гору, якій загрожує зриття частини східних схилів під будівництво залізниці чи захоплення землі під приватні садиби, необхідно усвідомлювати її місце в історії. Справжні києвознавці можуть поділитися з Вами цілком реальними відомостями про цінність цієї місцевості. Впевнені що читачам буде цікаво дізнатися про маловідомі подробиці побудови та функціонування в м. Києві на Лисій горі одного з найбільших в світі фортів. Слово відомому в Україні та за її межами знавцю фортифікації Кузяку Олександру Григоровичу.

Лисогірський форт (глава з статті «Киевская крепость»)

Стрімкий розвиток артилерії після Кримської війни поставив російських фортифікаторів в скрутне становище. Дальність та точність прийнятих на озброєння в кінці 50-х-початку 60-х років ХІХ ст. нарізних гармат миттєво зробило усі побудовані до того часу найновіші російські фортеці застарілими. Для захисту ядра фортеці від обстрілу необхідно було перейти до нової форми фортечної огорожі – фортової.

В найбільш тяжкому стані опинилася Нова Печерська фортеця. Зведена російськими фортифікаторами у відповідності до ідей Монталамбера, вона мала значну кількість фортифікаційних споруд: оборонних казарм та башт, що розташовувалась зовсім відкрито, являючи собою добру ціль для нових осадних гармат. При прийнятті рішення про подальшу долю фортеці напевне, йшла боротьба між двома поглядами: першим: зберегти тільки що побудовану фортецю, вдосконаливши її відповідно до нових ідей, та другою: не витрачати більше величезні кошти на фортецю розташовану в глибокому тилу, тим більш, що Кримська війна показала нездатність військ навіть коаліції Франції та Англії загрожувати Києву. До всього цього додалася і нестача коштів. До того ж загострення відносин з західними країнами під час польського повстання 1863–1864 рр. також потребували серйозного посилення фортець на західному кордоні та вдосконалення морських фортець Кронштадта та Керчі.

Все це сказалось на непослідовному здійсненні планів модернізації Нової Печерської фортеці. Вважається, що проект нових укріплень був розроблений Тотлебеном. За деякими даними, він планував зведення навколо Києва пояса фортів та проміжних укріплень, що складалися з 27 споруд. Частина цих укріплень мала зводитися в місцях житлової забудови, що вело до зносу будинків та переселення значної кількості мешканців. В пам’яті людей ще були свіжими спогади про такі переселення в період будівництва Нової Печерської фортеці, що викликало протести і населення і міської влади. До цього, напевне, додавались сумніви військових в доцільності такого будівництва. В результаті, 27 квітня 1871 року імператором Олександром II був виданий указ про будівництво тільки одного форту на Лисій горі з 500-саженною еспланадою.

В історичній літературі стверджується, що автором його проекту також є Тотлебен, хоч сам форт є повним відходом від його ідей про розміщення артилерії за межами фортів. В усякому випадку, на плані виконаних робіт за 1874 рік стоїть його підпис і, відповідно, проект форту був їм схвалений.

Форт розташований на відстані трьох кілометрів від Нової Печерської фортеці у впадіння р. Либідь в Дніпро. Сам проект форту також, виходячи з плану розміщення артилерії від 28 січня (за старим стилем) 1872 року, зазнав змін в бік спрощення і, відповідно, здешевлення.

Судячи з цього плану, значних змін зазнав лівий фланг форту. Бастіон №3 мав би мати полігональні абриси, і оборона рову здійснювалася не тільки з капоніру, але й з виступаючих назовні зломів валу (барбетів). Частина форту, що виходила до Дніпра, мала бути зімкнута огорожею полігональної та частково кремальєрної конфігурації. Вогонь вздовж огорожі вівся з виступаючих площадок (барбетів) та з заломів огорожі. Знизу, у підошви гори, розташовувалось земляне укріплення – так звана флеш, що тримала під обстрілом простір між фортом та Дніпром. Так як рів неможна було з-за загрози розмиву відрити до краю дуже крутого схилу гори, то простір, що утворився, мало прикрити передове укріплення. Перед шпицем бастіону №2 також планувалось звести передовий люнет (ромбічне передове земляне укріплення). Частину артилерії планувалося розмістити на дні рову (усі 6- и 8-дюймові мортири), Звідти вони могли вести вогонь під час підходу супротивника до форту, а під час штурму евакуювалися.

Особливістю Лисої гори є величезний яр, що вдається від Дніпра вглиб форту. З-за цього яру прийшлося б виконати великий об’єм земляних робіт, щоб замкнути огорожу форту з боку Дніпра. В зв’язку з відсутністю коштів від цього довелося відмовитися, як і від зведення передового люнету перед бастіоном №2. Було також спрощено начертання бастіону №3 – йому надали виключно полігональні абриси, без виступаючих назовні барбетів.

Загалом, виходячи по плану 1874 року, Лисогірський форт мав би мати наступний вигляд: напільну частину утворювали два бастіонні фронти (що складалися з напівбастіону №1 та бастіону №2) та один полігональний (так званий бастіон № 3), з боку Дніпра форт прикривався тільки флешшю у підошви гори. Горжа (тилова частина) форту прикривалася тільки ровом. Форт призначався до тривалої та автономної оборони в кожній з своїх частин. Для цього бастіон № 3 відділявся ровом та високим валом, що дозволяло тримати під обстрілом з цього валу всю внутрішню поверхню бастіону №2 та напівбастіону №1. Валганг цього валу був найширшим в форті. Під валгангом розуміється площадка на валу для розміщення гармат, що захищена насипом – бруствером. Вздовж дороги, що йде від в’їзду до форту до бастіону №2, був насипаний стрілецький бруствер для обстрілу схилів яру. В горжі був зведений редюїт у формі великого люнету. На лівому фланзі бастіону №3 побудоване передове укріплення, врізане в гласіс (передовий вал) форту (наразі не збереглося). Воно дозволяло тримати під косим та фланговим обстрілом ближні підступи до форту. Дуже цікавою особливістю Лисогірського форту була розташована в горжі відступна батарея. Розташована під прикриттям валів напівбастіону №1, вона, в випадку необхідності, могла обстрілювати фланговим вогнем проміжок між фортом та сусідніми укріпленнями зведеними в мобілізаційний період. Таким чином, ця батарея першим втіленням проміжних капонірів та напівкапонірів, що звилися лише через 14 років.

Форт оточував сухий рів з земляним ескарпом та контрескарпом. Ширина рову по дну в напільній частині досягала 24 м, в горжі – 8 м. Оборона ровів планувалася з трьох капонірів в напільній частині та одного капоніра в горжі редюїта. Судячи з плану 1874 р., в напільній частині встигли звести два капоніри, але незрозуміло, чи були вони кам’яними чи земляними. Зараз від них не залишилося ніяких слідів. Виходячи з креслень профілів валів, під валгангами планувалося звести укриття, про це свідчить і наявність в бічних стінах потерн № 3, 7 та 8 ніш, які могли слугувати входами в ці укриття. Але до реалізації цього наміру так і не дійшло. Всі казарми та склади, в кінцевому рахунку, побудовані на поверхні та обнесені високими валами, хоч такий захист був безсилий від навісного вогню. Частина споруд була розміщена по схилах яру.

В рів виходило вісім потерн, три з них слугували для зв’язку з капонірами, решта, вірогідно, для виходу стрільців до цегляної ескарпової стіни, аналогічної по вигляду до стіни Васильківського укріплення. Згідно плану, з цегли встигли побудувати ділянку від лівого флангу до капоніру перед бастіоном №2, далі був влаштований простий палісад. Від цієї перешкоди також не залишилося в наш час ніяких слідів. Напевне, така кількість виходів до рову могла становити суттєву загрозу для форту в випадку його штурму.

Вали форту були пристосовані тільки для артилерійської оборони та мали валганги шириною від 8 до 22 м. На озброєнні форту за планом 1872 р. передбачалося мати: нарізних гармат – 24-фунтових – 42; 12-фунтових – 25; 6- та 8-дюймових мортир – 16 гладкоствольних гармат – 1-пудових єдинорогів – 53; ?-пудових єдинорогів – 16; польових гармат для відбивання штурмів – 5; 1-пудових мортир – 4; 2-пудових мортир – 4; ?-пудових мортир – 6; 6-фунтовых – 6. Всього за планом передбачалося мати на форті та передових укріпленнях 178 гармат (!).

Цікаво була виконана артилерійська позиція на лівому флангу валу бастіону № 3, де бруствер мав кремал’єрну конфігурацію. Для встановлення гармат на валганги вали форту мали чисельні заїзди – апарелі. Такі ж апарелі мав і прикритий шлях шириною біля 8 м. Це дозволяло швидко накопичувати на ньому значну кількість військ, в тому числі й артилерію для вилазок. Для виходу військ в рів слугувала апарель, влаштована збоку від відступної батареї.

Форт мав дуже великі на той час розміри (біля одного км по фронту та 800 м в глибину), що сильно ускладнювало його руйнування артилерією супротивника.

Будівництво було завершено в 1874 р. та в 1875 р. форт переданий для використання військовим. Залишається тільки жалкувати. що відсутність коштів не дало реалізувати проект в повному обсязі. Навіть не ясно чи була побудована в 1874 р. флеш у підніжжя гори, так як зараз на цьому місці проходить залізниця та від флеші (якщо вона навіть існувала) не залишилося ніяких слідів.

 
kiewDate: Четверг, 23.08.2007, 22:10 | Message # 2
Admin
Group: Администраторы
Posts: 363
Reputation: 0
Status: Offline

Больше сотни лет Лысая гора была запретной зоной. Всю гору изрыли, опоясали ее колючей проволокой, построили множество подземелий...

В начале 19-го века Лысая гора (между нынешними проспектом Науки, Надднепрянским шоссе и Теличкой) принадлежала Печерскому монастырю. Монахи кормились медом с пасек и фруктами с садов на горе. Посевные поля находились на ровных участках под горой. В 60-х годах городское начальство выкупило эти земли, решив построить форт. В те годы у военных существовал план по покрытию вей Российской Империи сетью укреп районов. Киев должен был стать городом-крепостью.

Формирование комплекса фортификационных сооружений Киевской крепости началось в первые годы XVIII ст. со строительства на Печерской возвышенности вокруг Киево-печерского монастыря земляной бастионной крепости. Но этого было мало. На западе планировали построить форты на Байковой, Батыевой горах. На севере - в районе нынешней улицы Обсерваторной. А на юге - на Лысой горе (части Багриновой горы). Всего 24 форта вокруг города. Аргументы были вескими - опасные соседи. С Австро-Венгрией, например, долго не налаживались отношения и возможность войны была не исключена. Однако военные умалчивали о важной детали: чтобы построить форты, придется вырубить древние леса, а кое-где и снести постройки. Ведь перед крепостью все должно просматриваться до горизонта.

Однако информация о планах военного ведомства каким-то образом дошла и до гражданских. Общественность Киева разволновалась. Никому, разумеется, не хотелось чтобы разрушали их дома. К тому же только что была возведена Новопечерская крепость на которую уже было истрачено много ресурсов. Возникал вопрос: зачем еще форты? Они "зажмут" город, не дадут ему расти вширь. И киевляне стали на защиту города. История сохранила послание Андрея Николаевича Муравьева (брат известного декабриста Сергея Муравьева) военному министру: "Странная судьба Киева. Вот уже четвертая крепость воздвигается для его защиты в продолжение 160 лет, и еще ни одной из них не сложилось ему воспользоваться... Городу страшнее такая оборона, нежели самое нападение". К гласу народа прислушались, но военные все же добились разрешения построить один форт - на Лысой горе.

Работы начались под руководством генерала Эдуарда Ивановича Тотлебена в 1872 году. (Примечательно, что фамилия его в переводе с немецкого звучит дословно как Смертолюбов). Строительство завершилось во второй половине XIX ст. После завершения работ форт представлял собой сложную систему бастионов, равелинов, теналей, люнетов, ретраншемента и т.д. Земляные валы высотой в 10-12 метров насквозь прорезали паттерны - длинные, до 40 метров, туннели, выложенные кирпичом и закрытые с обеих сторон решетками. В казармах могли разместиться несколько тысяч солдат. Рядом с крепостью были построены казармы инженерных частей, как напоминание про них нам осталось название улицы Сапёрно-Слободской.

- План крепости держался в строжайшей тайне: тому, кто откроет его противнику, грозила ссылка в Сибирь, а в военное время - расстрел. Построили Лысогорское укрепление по последнему слову фортификационного искусства. Новая крепость в отличие от предыдущих была приспособлена к условиям использования тяжелой нарезной артиллерии. Лысогорское укрепление стало хронологически последним сооружением комплекса Киевской крепости. В итоге на территории Киевской крепости были расположены арсенал, пороховые погреба, провиантские магазины, казармы, дома военного ведомства, а также Киево-Печерский монастырь и парафиальные церкви. Для усиления обороноспособности крепости, существовало Зверинецкое укрепление, вынесенное на некоторое расстояние от основных укреплений цитадели.

Цитадель Главной крепости была построена вокруг Киево-Печерской . Она занимала значительную территорию Печерского плато, ограниченного Кловским и Наводницким ярами, а также крутым берегом Днепра. Невзирая на то, что Киевская крепость развивалась как военно-оборонный комплекс на протяжении двух веков, она не была задействована ни в одной из войн, чей ход и результаты обозначились на эволюции ее фортификационного комплекса. Шаг за шагом Киевская крепость превращалась в тыловую базу действующих армий.

В 1897 году Лысогорский форт получил статус "крепость-склад ІІІ разряда". Одно время тут хранили пироксилин - сильнейшее взрывчатое вещество, и Киев даже не знал, что живет "на пороховой бочке".

Именно на этих артеллерийских складах во времена немецкой окупации, в 1918 году произошел грандиозный взрыв, который разрушил часть Печерска. Взрывной волной были выбиты стёкла домов вплоть до Университета Св. Владимира.

Упоминание про эти события встречается, в частности, в романе Михаила Булгакова "Белая гвардия" : "Однажды, в мае месяце, когда Город проснулся сияющий, как жемчужина в бирюзе, и солнце выкатилось освещать царство гетьмана, когда граждане уже двинулись, как муравьи, по своим делишкам, и заспанные приказчики начали в магазинах открывать рокочущие шторы, прокатился по Городу страшный и зловещий звук. Он был неслыханного тембра - и не пушка и не гром, - но настолько силен, что многие форточки открылись сами собой и все стекла дрогнули. Затем звук повторился, прошел вновь по всему верхнему Городу, скатился волнами в Город нижний - Подол и через голубой красивый Днепр ушел в московские дали. Горожане проснулись, и на улицах началось смятение. Разрослось оно мгновенно, ибо побежали с верхнего Города - Печерска растерзанные, окровавленные люди с воем и визгом. А звук прошел и в третий раз и так, что начали с громом обваливаться в печерских домах стекла и почва шатнулась под ногами. Вскоре узнали, откуда пришел звук. Он явился с Лысой Горы за Городом, над самым Днепром, где помещались гигантские склады снарядов и пороху. На Лысой Горе произошел взрыв.

Пять дней жил после этого Город, в ужасе ожидая, что потекут с Лысой Горы ядовитые газы. Но удары прекратились, газы не потекли, окровавленные исчезли, и Город приобрел мирный вид во всех своих частях, за исключением небольшого угла Печерска, где рухнуло несколько домов. Нечего и говорить, что германское командование нарядило строгое следствие, и нечего и говорить, что город ничего не узнал относительно причин взрыва."

Склады впоследствии были вывезены, а подземные сооружения форта взорваны.

Вначале XX века киевские оборонительные сооружения использовали как тюрьмы. В "Косом капонире" Госпитального укрепления Новопечерской крепости сидели политические заключённые, а в Лысогорском форте, что был подальше от жилых кварталов, в 1906 году установили виселицы - тут казнили государственных преступников. Три палача за 11 лет лишили жизни более 200 человек.

Из ворот "Косого капонира" летом в четыре часа утра, а зимой в семь вечера выезжала черная карета, запряженная конем. Услышав зловещий цокот копыт, мещане прятали детей: встретить карету со смертником - дурная примета ! Охрана также избегала встреч с горожанами, и каждый раз к Лысой горе экипаж двигался по новому маршруту, максимально исключая возможность отбить заключённого у конвоиров. Доставленных к месту казни встречал палач с подручным и священник. Казнённые лишались права на христианское погребение, поэтому палач закапывал тела повешенных недалеко от виселицы.

24 сентября 1911 года черная карета везла в последний путь Дмитрия Багрова - убийцу премьер-министра Петра Столыпина. Единственный протест суд получил от вдовы погибшего: стоит ли губить молодого человека, если мужа уже не вернуть. По месту, где похоронили Багрова, прогнали роту солдат.

Поскольку многие солдаты были суеверны, а Лысая гора издавна считалась местом сборища нечистой силы, начальник крепости издал интересную инструкцию, которая гласила: перед выходом в караул офицер обязан предупреждать солдата, чтоб он не смущался непонятных шумов - то всего лишь порывы ветра и крики ночных птиц... И все же стоять на часах возле какой-нибудь паттерны было довольно-таки жутко и скучно. Стоит присмотреться к древним кирпичам стен, и не только потому, что из них мастерски выложены стены тоннелей: тут, около тяжелых, окованных железом ворот многие годы стояли часовые. От нечего делать они выцарапывали на кирпичах надписи - кто, откуда и когда ему довелось служить. Эти надписи незаметные издалека, вблизи проступают своеобразными визитными карточками многих поколений солдат. Нет, это не легкомысленные туристические "росписи" стен. Следует принять во внимание состояние человека, который часами стоит на страже, в безлюдном месте. А надписи тут начинаются с 80-х годов 19 века, когда вообще не каждый "нижний чин" владел грамотой. Рядом со старыми, с "Ъ", названиями губерний, поветов, звучат имена с датами 20-х 40-х годов. Встречаются очень необычные тексты.

Вспомним про молодого бойца Киевского караульного полка времён гражданской войны, со временем известного советского писателя К. Г. Паустовского, который тоже нес службу по охране военных складов "где-то за Байковым кладбищем" (не здесь ли ?), и эпизод описанный им в "Повести про жизнь". Исследование солдатских надписей на крепостных стенах Лысогорского форта могло бы открыть множество интересных страниц истории Киева XIX-XX веков.

Больше сотни лет на Лысой горе хозяйничали военные. Лишь в конце 70-х годов она утратила стратегическую ценность. После того, как "зону" открыли, местные жители разобрали сооружения форта. Но до сих пор стоят бывшие мачты-глушилки "вражеских" радиоголосов. Теперь их вроде приспособили под ретрансляторы или ловушки сигналов из космоса.

На какое-то время Лысую гору оставили в покое, а в 1982 году здесь даже поставили памятный камень, где написано: "Природный парк заложен в ознаменование 1500-летия г. Киева".

 
Киевляне в Смутных временах » Достопримечательности Киева » Исторические достопримечательности Киева » Форт на Лысой Горе
  • Страница 1 из 1
  • 1
Поиск:

Copyright MyCorp © 2019
Сделать бесплатный сайт с uCoz